Автобіографічні есе

Часом бувало так, що вона не відчувала, що жива.

Зараз хвилі торкаються неї. Неподалік тече холодна річка та вона відчуває її холодні потоки. Море на дотик м'яке, комфортне, приємне. Жодної душі навколо, окрім своєї. Ця атмосфера весь час спонукала до стану спокою. Можливо до цього була сварка або неприємний випадок, але зараз, саме зараз вона серед хвиль, що несуть її за течією, підіймаючи догори.

Для нашої дівчинки це був єдиний момент спокою за останні роки. Вона завжди боялася бути на самоті, але в цей момент вона відчула себе у комфортному самотньому стані. Прозора вода не могла сховати від неї глибокого дна під нею. Її тривогу віднесло течією та дівчинка просто нарешті змогла насолодитися тим, що вона жива. Вона жива. Без жодних вагань вона посміхнулася та подивилася вдалечінь, де небо відображалося та віддзеркалювалося у воді безкрайнього на вигляд моря.

Й саме зараз вона відчула те, чого так не вистачало. Вона. Жива.

04.07.2023