Автобіографічні есе

Десь чула, що відчуття болю ми сприймаємо фізично лише перші 5-10 секунд. Але якщо це правда, то чому так боляче кожен раз, як згадуєш щось? Або ж коли переживаєш певну подію, біль не відпускає годинами, а то й днями? Як це працює і взагалі навіщо нам це відчуття фізичного болю під час морального, га, еволюціє?

Мабуть, в мене є відповідь лише на одне з цих питань. Знаєте ті метушливі думки, що винищують тебе зсередини? Кожної миті нові думки, що заводять тебе глибше і глибше у пастку, з якої є лише одна зворотна стежка і вона не менш болюча та занурена у темряву.

Людина із таким розладом не живе, а виживає, по собі знаю. Кожного дня нова боротьба, яка не завершується нічиєю або перемогою. Це завжди програш.

А коли ти згадуєш щось неприємне, можливо, боляче і справді перші 10 секунд, але за цей час наш мозок може стільки надумати, що там підуть другі 10 секунд вже іншої речі і так далі. І це буде нескінченно, поки щось не витягне тебе із цього циклу, де ти повільно помираєш. А останнє - ти сприймаєш, мабуть, не так вже і погано після виру метушливого хаотичного болю.